Не належати нікому
Назад до прози
О, як же вона це любила! Не належати нікому. Бути вільною і самотньою. Відчайдушною і безстрашною. Тоді вона насолоджувалась кожним днем, бо вірила: у цій свободі – вся вона. Була схожою на пташку, яка піднімається високо-високо і летить не озираючись. Вона любила прокидатись рано-вранці, відчиняти вікно навстіж і пити свою каву. Вдихати ранкову прохолоду і набиратись сил на весь день. Жити так, наче нікому нічого не винна. Так, щоб не потрібно було кудись бігти, когось любити, комусь належати чи від когось залежати. І це був саме такий момент. Момент – абсолютної свободи. Від нього. Але не від себе.