Зорі тут падають завше під ноги

Назад до віршів

будні затягують нас в чергову депресію
затяжну, безвилазну, довгу
все, що довкола – суцільна агресія
яка важким каменем тисне у голову.
я не така, як колись ти вподобав, із першого погляду
дні оповиті дощами і снігом завжди лишають калюжі
які висихають. згодом.
я розповідаю про того, хто поряд сидить і голубить
навіть, коли я сплю і не чую
навіть, коли до нас хмари байдужі –
зорі тут падають завше під ноги
і я цілую тебе. цілую.
ти прокидаєшся в дні новому і все прекрасне довкола танцює.
я усміхаюся й зовсім ще сонна
тебе обіймаю хвилястим волоссям
ти кажеш: лоскоче мене, лоскоче.
а я: це здалося тобі, здалося…

Кожен вірш має унікальний набір літер. Тому його можна зообразити і у вигляді унікального малюнку.

Таке зображення є еспериментом, інновацією - спробою візуалізувати мову. Не несе жодного навантаження окрім есстетичного і є спробою глянути на звичні речі під новим кутом.

Малюнок будується за такими правилами:

  • Кожній букві відповідає коло.
  • Розмір такого кола залежить від позиції букви в алфавіті. Тобто якщо розмістити їх в такому порядку (спочатку маленькі, а потім великі): а, б, в,...я, А, Б, ..., Я то "а" маленьке буде мати номер 1, "б" - номер 2, ... "я" - номер 33, "A" - номер 34, ... "Я" - номер 66.
  • Приклад: "а" маленька буде зображена у вигляді кола з радіусом 1. "б" маленьке буде зображене у вигляді кола з радіусом 2. "Я" велика буде зображена колом з радіусом 66.
  • Кожному розділовому знаку відповідає ромб. Він однакового розміру для всіх знаків.
  • Колір для літер та знаків вибирається випадковим чином.