Аудіо

  • Текст аудіозапису

    Літа ще не було, а вже покоси
    Я заснула під ранок,
    Ти знову снився. 
    Все, чого я хочу – це нові джинси 
    і щоби час зупинився.

    Так уже тиждень поспіль.
    Я загортаюсь у свіжу постіль 
    Обіймаю твої тенети, 
    виходжу з рамок своєї планети
    До тебе хочу. В гості. 

    І, знаєш, дарма, що спека
    Облиш слова і свої рукописи
    Кожен твій крок – окрема тека
    Кожен твій крок – моя небезпека.
    Шалені домисли.

    Тут вже немає місця для втечі
    Кожне вагання спрагле, як втома
    Весна лягає мені на плечі 
    Я відпускаю тебе, до речі
    І зостаюся сьогодні вдома.

  • Я відпускаю тебе

    Літа ще не було, а вже покоси
    Я заснула під ранок,
    Ти знову снився. 
    Все, чого я хочу – це нові джинси 
    і щоби час зупинився.

    Так уже тиждень поспіль.
    Я загортаюсь у свіжу постіль 
    Обіймаю твої тенети, 
    виходжу з рамок своєї планети
    До тебе хочу. В гості. 

    І, знаєш, дарма, що спека
    Облиш слова і свої рукописи
    Кожен твій крок – окрема тека
    Кожен твій крок – моя небезпека.
    Шалені домисли.

    Тут вже немає місця для втечі
    Кожне вагання спрагле, як втома
    Весна лягає мені на плечі 
    Я відпускаю тебе, до речі
    І зостаюся сьогодні вдома.

  • Залиш себе чи хоча б свою куртку

    залиш себе чи хоча б свою куртку 
    ти пахнеш так, що весь світ іде обертом
    я вже залежна - я вище поверхом
    досі бажання затягую джгутом.

    ти вже не спинишся - годі й казати
    зараз між нами лише міліметр 
    просто віддай мені свій теплий светр
    і далі можемо знову мовчати.

    ти пахнеш так, що втрачаю розум
    ці очманіння такі тривалі
    краще триматись від тебе подалі
    й палко чекати на нову дозу. 

  • Якби ти знав

    якби ти знав, як я тебе чекаю,
    ти б до мене дуже спішив.
    так важко буває дуже рідко
    але буває.
    немовби хтось важким болем вкрив.
    якби ти знав, як ти мені потрібен,
    ти б до мене без духу мчав.
    так страшно буває дуже рідко,
    але буває.
    навіть якщо немає на те підстав.
    якби ти знав, як я зараз страждаю,
    ти б із обіймів не випускав.
    так сумно буває дуже рідко,
    але буває.
    лиш не кажи, що ти цього не знав.

  • Закривати обличчя руками

    Закривати обличчя руками
    І прогіркло-терпкі допивати останки весни
    Зігрівати місця, де колись каблуками
    Ми топтали стежки.

    Забувати п’янкі вечори 
    І тривожні ховати в кишеню ранки 
    Лиш легкі твоїх слів рукави
    Опускати на очі, немов фіранки. 

    Залишати гарячі сліди 
    Перед тим обпікати п’яти
    І одквітлих думок пелюстки 
    Як у теплі краї проводжати.

    Відпускати тебе до зими
    А до завтра уже не знати
    Руйнувати квапливо мости
    І нові власноруч будувати. 

    Ірина Мороз (с)

  • Віриш ми

    А знаєш, Ти,
    Ти просто переспи з цими думками.
    Потерпи.
    Масивні міхи під очима розітри
    і пальці на руках переплети –
    цей час, ці дні -
    вони для тебе. Хочеш, ми
    підемо разом в ті світи,
    весну де зимували наші полюси…
    Розпалимо багаття і мости
    старі палити будемо, як бандюки.
    І віриш, віриш, ми
    щосили дмухатимемо в попіл,
    щоб кожен сумнів розламати навпіл
    й відігрівати дихання у докір
    всепоглинаючій незграбності
    цієї ненаситної реальності.
    А зараз Ти,
    Ти просто переспи з цими думками.
    Відпусти.
    Лиш іскру для вогню прибережи,
    північні вікна добре зачини
    й мене поклич,
    коли прокинешся з зими.

  • Хвиля думок

    Хвиля думок, море почуттів,
    Безкінечний простір і одне бажання – Ти!
    Крила любові, пісні світанкові,
    Сни кольорові – лети!
    Бо голос із серця до Тебе озветься, мені допоможе знайти…
    Очі розплющу, думки не відпущу про Тебе, прости…
    А ти лиш…
    За руку візьми, у серце впусти і раптом завмри,
    мене обійми, щось тихо шепни,
    надію всели і знов прийди в мої солодкі сни!

  • Всесвіт мрій