Меню

Ірина Мороз

Facebook Instagram Youtube
Перш, ніж відкритись тобі до останку Замовлення збірки Перш, ніж відкритись тобі до останку Час на нас не чекатиме Замовлення збірки Час на нас не чекатиме Якби ти просто був Замовлення збірки Якби ти просто був Залишити все чи залишитись... Замовлення роману Залишити все чи залишитись... Завантажити з Google Play

Відгуки:

  • ola.dombrowska: 4 дні назад знаєте чим снідала? Романом чудової Іри Мороз. Зранку отримала пдф і нумо ж снідати!"Залишити все чи залишитись"... от я й залишила все (ранковий сон з дитиною) і так повільно пережовувала, так смакувала. Мова - жива, проста, часами різка, ніжна, моментами зваблива! Чи буду я переказувати сюжет або ж розписувати про Марту!? Ні. Я щиро рекомендую "повечеряти" цією смакотою! Ось так у мене! Не картоплею, рисом, ще там чимось, а РОМАНОМ #іринамороз Чи ви насититесь? Ви захочете і попросите добавки! А добавка є, то її поезія. Аудіо і відеопоезія теж є! Чи Ви проникнете тим голосом? Ох ще й як! У мене з літературою особливі відносини, про які ніхто не знає, бо то моє! Тому, Ір, я кайфанула, якщо по-простому. Дякую тобі за твою творчість!
  • @ira.jakymiv: "Залишити все чи залишитись..." Це зовсім не те, про що ви подумали... Насправді таку назву має роман талановитої сучасної письменниці, Ірини Мороз. Донедавна, я тільки зачитувалась її поезією, чекаючи з нетерпінням на нову збірку (яка от-от має вийти друком) непідозрюючи навіть, що Іринка десь "в себе в сховку" має ще й такий надзвичайний роман. Чесно кажучи, я трохи злукавила, коли сказала Ірі, що "сьогодні вечором обов'язково прочитаю" (це ж було кілька днів тому), я ж то себе знаю, люблю розтягувати задоволення, а особливо коли це стосується гарних книжок, так було і цього разу. Фрідріх Ніцше якось сказав: "Хороший письменник не лише захоплюєтсья сам, а й захоплює друзів". Не злукавлю коли скажу, що більш ніж впевнена, що роман захопив всіх, хто його прочитав, бо особисто я залишилася під вражннями і деякий час розмірковувала "а якби я вчинила на місці головної героїні", але правильного чи не правильного вибору як на мене не існує, є зроблений вибір, з наслідками якого, нам приходиться жити. "Залишити все чи залишитись..." роман про невизначеність і її наслідки, про мрії, такі здавалося б прості і легко здійсненні, але водночас, для їх здійснення потрібно чимось жертвувати, про пошуки кохання і про те, як в зовсім несподіваний і здавалося б не зручний для цього момент кохання знаходить головну героїню, і тоді вона починає любити як вміє, "але так дуже по-своєму", роман про "завоювання свого місця під сонцем", про справжніх друзів, які готові ділити з тобою не тільки біду але й радість. Я можу продовжувати писати про цей роман ще і ще, але навіщо, ви й самі можете його прочитати. А я просто дякую за нього талановитій @irynamoroz.org.ua, і скажу що вже зачекалася нової збірки.
  • @ira.stefanko: Ваші вірші чудові, а коли Ви ще й їх читаєте, то просто. . . я не чула як розмовляють ангели, але мені здається, що саме так. . . дякую Вам
  • Денис Туринський: Прочитав ваш роман. дуже сподобався. такий легкий і життєвий. не помітив навіть як закінчився. особливо цікаво, коли в героях впізнаєш себе. увесь роман я бачив себе в Юркові. бачив дівчину, яку кохаю в Марті. недавні події з мого життя (і з її) - в усій історії. увесь роман я був Юрком, аж до самого кінця, майже. відмінність лиш в тому, що відповідь на мій лист була іншою. от. але це вже моє.. до чого я?.. так.. бажаю вам творчого натхнення, тому що ви талановита. не лише я так думаю, мої друзі все питають і не перестають підписуватись на вас. хочеться слідкувати за вашою творчістю і чекати нових романів та віршів. всього найкращого!
  • Ліліана Мальована: Це чудово! Дякуючи моїй фантазії і цьому надзвичайному твору, в мене був нічний сеанс кіно, а це означає, що це талановито, адже лише в таких випадках ми створюємо собі кіно в голові. Ти чудо. Дуже цікаво і захоплююче. Я отримала шалене задоволення від читання. Твір чарівний. Головне - цікавий. Такий, котрий читаєш о 4 ранку і не засинаєш, котрий переважає над сном і парами!!!! Я прочитала його на одному диханні.
  • Ірина Каспрук: Ох і збентежив мене Ваш роман... У хорошому розумінні,звісно! Щойно дочитала,а емоцій стільки,що написати звичайний коментар для мене замало. Чудовий роман,від якого неможливо відірватись. Здається,що у кожної дівчини має бути подібна історія з так званим Юрком, Сашком та Антоном. Та я ніколи б не подумала,що у когось ще ці історії можуть так само переплітатись,як і у мене. Читаючи,переживала заново ті відчуття,які колись так переповнювали душу. Надзвичайно схожі лінії долі... Щоправда,історія з моїм "Юрком" мала ще своє продовження і я настільки зачиталась з уособленням себе на місці Марти,що,дочитавши до останньої крапки,не могла второпати,що це вже кінець... І хоч я цілком задоволена своїм сімейним життям,все ж стало трохи по-доброму сумно за тими роками,коли приходилось переживати такі лав-сторі. А ще заново захотілось перечитати геть усі Ваші вірші,адже тепер краще їх розумієш і відчуваєш. Дякую за ці емоції,за те,що дали можливість повернутись хоч трішки в минуле і за те,що хочеться читати Вас ще і ще!!!
  • Валентина Бобрівник: Протягом двох років з великим задоволенням читаю твої вірші та прозу. Твоя творчість надихає жити і цінувати кожну мить. Тобі вдається так майстерно поєднати, переплести слова, вселити у них почуття. Кожний рядок - глибока, змістовна думка у, здавалося б, простих і буденних життєвих речах. Ніжність, кохання, тривога, бережне ставлення до коханої людини... Дякую тобі за вірші. Бажаю натхнення, яскравих подій у житті і кохання.
  • Василь Гаврилаш: Щиро вдячний за чудові вірші, які заворожують і надихають водночас, дарують радість, а інколи заставляють задуматися над чимось. Вони неперевершені. . . Дякую за все. . .
  • Олеся Савинець: Я дуже люблю читати ваші вірші, бо вони щирі, життєві та прадиві!!! Хочеться сказати вам "ВЕЛИКЕ СПАСИБІ", за ваші прекрасні слова, за ту щирість, яку ви в них вкладаєте, за ту ніжність та правду.
  • Ірина Бойчук: у Вас надзвичайні вірші)) навіть коли читаю їх 2,5,10 раз. . . таке враження що знаходжу в них щось нове))
  • Катя Галамай: Недавно почувши про вашу творчість,можу однозначно сказати ,що ви творець українського письменства! Я в захопленні від вас!. . .
  • Катя Запорожець: Ірина, у Вас дуже проникливі до глибини душі вірші, дуже чуйні ... слухаєш їх і так до серця проникають ті слова... і , ніби, відчуваєш, що те саме відбувається в моїй душі. . . Ви велика Молодчинка !! Нехай Бог береже Вас і допомагає Вам нести красу людям у Ваших віршах !!
  • Олег: Ірино, я дякую тобі за чудесні вірші, які пробуджують, спонукають й надихають, дають можливість, немовби, заново відчути всю атмосферу палкого кохання, зануритись у світ спогадів та безмежної любові. З вдячністю, Олег.
  • Володимир Сліпий: Іринко! У мистецький вишуканий смак і талант від Бога! Зайшов випадково до Вас на сторінку і закохався. . . Просто неймовірні вірші! Захоплююсь!
  • Крістіна Лелюк: в который раз слушая, читая Ваши стихи я поражаюсь глубине чувств, которые Вы можете испытывать!!! Даже не то, чтоб излагать, особенно в стихотворной форме, а именно чувствовать....Я о таком никогда раньше не задумывалась, мне казалось, что я умею любить, глубоко чувствовать, но Ваши стихи показали мне, что такое глубина чувств, любовь во всем, лирическое, романтическое восприятие мира, себя, людей.... И читая их чувствую себя то ли не от мира сего, то ли циником, то ли поверхностной. . . А Вы у меня преподноситесь прям на пьедестал ЧУВСТВЕННОСТИ И ЛЮБВИ!)))

Вірші (219)

Ця осінь дасть тобі більше

Ця осінь дасть тобі більше

дай цій осені щось більше, ніж просто свою закритість ти вірна настільки, що навіть повітря холодне боїться торкатись твоїх грудей ти вірна настільки, що жодне із твоїх слів немає натяку . . .

Прочитати
Ви здатні на більше

Ви здатні на більше

замість того, щоб сказати “пробач”, ви мовчите. плавно входите у нові дні, рахуєте нові зорі, що з’являються на вашому небі . . .

Прочитати
Я тебе довго чекала

Я тебе довго чекала

ти мене довго шукав - я тебе довго чекала ти різні книги до рук своїх брав різні зап’ястя ти лоскотав різні думки тебе турбували... . . .

Прочитати
Перш, ніж відкритись тобі до останку

Перш, ніж відкритись тобі до останку

перш, ніж відкритись тобі до останку перш, ніж лягти з тобою у ліжко потім прокинутись рано-вранці і обійнятись шалено ніжно, . . .

Прочитати
Ти мене зовсім не знаєш

Ти мене зовсім не знаєш

ти мене зовсім не знаєш всі твої тихі “привіт” досі майже нічого не значать а я тебе бачу - і руки в піт а я тебе бачу і прагну затриматись . . .

Прочитати
Так, щоб ніхто не почув

Так, щоб ніхто не почув

коли здається всі тексти написані розмови завершені, закриті вікна і спокій у вигляді чаю зеленого ніжно вливається в наші складні септакорди . . .

Прочитати

Переглянути всі вірші (219)

Пошук по сайту

Аудіо (87)

Солодкий мотив

Сьогодні я все тобі розповім

Хвилі й хвилини з тобою

Навіщо я думаю?

Цей місяць уповні

Плутанина

Переглянути всі аудіо (87)

Про мене

Ірина Мороз (8 серпня 1991) - поетеса, блогерка.

Народилася на Тернопільщині. Журналіст за фахом.

Працювала теле- та радіожурналістом у Чернівцях.

Авторка збірок поезій "Якби ти просто був", "Час на нас не чекатиме" та роману "Залишити все чи залишитись...".

Учасниця Міжнародного поетичного фестивалю "Meridian Czernowitz".

Призер Міжнародного поетичного конкурсу "Дебют" у номінації "Поезія про кохання українською мовою".

Учасниця фестивалю "Разомфест".

Півроку проживала у Мексиці (Гвадалахара), де працювала та вела блог про цю країну, її звичаї, традиції і культуру.

З 2015 року мешкає у Вроцлаві (Польща).

Відео (14)

Відео завантажується. . .

Я тебе бачу.

Відео завантажується. . .

Залишити себе тобі

Відео завантажується. . .

Коли мені снишся...

Відео завантажується. . .

Бо хтозна який ти

Відео завантажується. . .

Якби ти знав.

Відео завантажується. . .

Забери.

Переглянути всі відео (14)

Мій інстаграм:

Пісні (7)

Я відпускаю тебе

Залиш себе чи хоча б свою куртку

Якби ти знав

Закривати обличчя руками

Віриш ми

Хвиля думок

Всесвіт мрій

Переглянути всі пісні (7)

Проза (17)

Біля будинку моєї колишньої дівчини

Біля будинку моєї колишньої дівчини

Автобус приїхав рано-вранці на центральний автовокзал - привіз мене і мою тяженну валізу. Як не дивно, в неї вмістилося все моє життя (навіть не думав, що воно виявиться таким мізерним). Здавалося, у ній я ретельно склав не лише теплі речі, а й солодкі спогади, які не хотілося залишати де-ін-де чи доручати комусь приглянути – їх хотілося продовжувати, бо я твердо знав – вони ще не завершені.

Довкола світало, але груднева темрява довго не відступала. Снігу майже не було, лише обледеніла дорога виблискувала переді мною в напрямку найближчої станції метро. Я добре одягнувся, тому холоду майже не відчував – він лише злегка пощипував за вуха. Я рвучко взяв валізу і потягнув її за собою.

Я ще достоту не знав куди приїхав. Не знав чому. Але якась внутрішня радість і жага невідомого дарували мені неймовірну силу і впевненість. Тому я йшов гордо, наче виконуючи надскладну місію, але швидко, бо втома валила з ніг.

Поспати не вдалося. В автобусі було холодно і незатишно. Крім того, я весь час думав. Пробував уявити, яким буде далі моє життя, оскільки й гадки не мав, що мене чекає вже завтра. Я пробував припустити, що принесуть мені ці різкі й абсолютно неочікувані зміни, але нічого не вдавалося – все це було безрезультатно, адже, що б я не намалював і що б  не уявив, це в жодному не разі не співпало б із тим, що мало бути насправді. Я це знав. Знав, що передбачити щось у моїй ситуації – неможливо. Але навіть не здогадувався, що життя настільки непередбачуване, а я - такий недалекоглядний.

. . .

Прочитати
Він так близько, але він такий далекий.

Він так близько, але він такий далекий.

(уривок з роману...) Він так близько, але він такий далекий. Ми можемо мовчати годинами, хоч я і спрагла розмов із ним. Мені здається, я готова робити все, що він робить. Жити таким життям, як живе він, навіть, якщо в результаті частково себе втрачу. Я готова жертвувати заради нього. Я готова не спати поки він спить, не дихати поки він дихає, не говорити поки він мовчить. Я готова любити його, якщо йому потрібна моя любов. Але я й гадки не маю, що йому потрібно. Він не каже. Можливо, й сам не знає. Я й гадки не маю, навіщо я йому. Але він не відпускає. Він тримає мене, нагадує про себе і не дає забути. Він повністю керує мною. І я піддаюся. . . .

Прочитати
У моєму житті були дві великі любові.

У моєму житті були дві великі любові.

(уривок з роману... )

У моєму житті були дві великі любові.

Одна – довга. Затяжна, як зима, спрагла, як літо, дика, як пустеля, відчайдушна, як океан і таємнича, як ніч. Така, що, здається, ти тонеш у своїх почуттях. Така, що уявляєш себе з ним під вінцем, чітко бачиш ваших дітей і спільну щасливу старість. Така, що ти готова повертатись знову і знову, тільки б він кликав, така, що немає місця для гордості чи образ – лише для любові. Друга – ніжна, як вранішнє сонце. Тепла, як чай восени. Запашна, як весняний цвіт і щира, як маленька дитина. Світла, як молитва, потрібна, як повітря і романтична, як найкраща у світі мелодрама. Така, що немає нічого важливішого за його зморені очі та міцні обійми. Така, що ти нічого довкола не бачиш. Така, що ти хочеш жити у цій любові вічно. . . .

Прочитати
Руки що пахли ним

Руки що пахли ним

Вона завмирала. Несла ті спогади додому і нюхала свої руки, бо цього вечора вони пахли ним. І здавалося, так буде вічно. Втім, вічність тривала не вічно. Вона це і так знала. Знала, що навіть для неї знайдеться той, хто спантеличить до втрати свідомості, до некерованості, до сліз і до сміху - до божевілля. Знала, що рано чи пізно це закінчиться, що втрачати їй нічого, що ризикувати не лише можна, а й треба. Знала, що вона сама все придумала, вигадала, створила. Переконала себе в цьому і повірила в неможливе. Та сила думки була сильнішою. Жага невідомого – ще більшою. А спокуса – нездоланною. 

. . .

Прочитати

Переглянути всю прозу (4)