Тепер я не напишу цей вірш, бо…
тепер я не напишу цей вірш,
бо ти знатимеш, що він про тебе
тепер я не дивитимусь на тебе
так ніжно, видаючи себе щосекунди
тепер я не торкатимусь тебе випадково,
бо то буде промах
тепер я не спатиму до півночі,
аби і сни нас не плутали
надто тривожні
як і повіки твої,
що безмежно довгі,
безмежно гарні,
безмежно твої, але вже ніколи
тепер не напишу цей вірш,
бо ти знатимеш…
знатимеш щойно
в мені увірветься потік думок,
яким що завгодно – тільки би воля.
в ньому тебе буде більше, ніж слів
в ньому тебе буде більше, ніж рим
в ньому тебе буде більше, ніж моря….
Кожен вірш має унікальний набір літер. Тому його можна зообразити і у вигляді унікального малюнку.
Таке зображення є еспериментом, інновацією - спробою візуалізувати мову. Не несе жодного навантаження окрім есстетичного і є спробою глянути на звичні речі під новим кутом.
Малюнок будується за такими правилами:
- Кожній букві відповідає коло.
- Розмір такого кола залежить від позиції букви в алфавіті. Тобто якщо розмістити їх в такому порядку (спочатку маленькі, а потім великі): а, б, в,...я, А, Б, ..., Я то "а" маленьке буде мати номер 1, "б" - номер 2, ... "я" - номер 33, "A" - номер 34, ... "Я" - номер 66.
- Приклад: "а" маленька буде зображена у вигляді кола з радіусом 1. "б" маленьке буде зображене у вигляді кола з радіусом 2. "Я" велика буде зображена колом з радіусом 66.
- Кожному розділовому знаку відповідає ромб. Він однакового розміру для всіх знаків.
- Колір для літер та знаків вибирається випадковим чином.