Коли залишилось так мало «ми»
Коли залишилось так мало «ми»
І вже загублені усі шляхи,
Ти просто все це відпусти.
І з ніг на голову переверни
Той світ, в якому ви жили…
Той світ, в якому лише сни
Повільно доповзали до весни,
І там згорали без води…
По собі залишаючи лиш дим.
Коли залишились лиш вечори
Самотні, довгі, як мости,
Які поєднують два береги
Чужі, неначе зараз ми,
Ти пазли всі в собі збери,
Крихкі та змучені слова-думки,
Заархівуй і збережи.
Щоб одним натиском руки
Колись розраду в них знайти.
Коли залишилось так мало «ми»
Ти не терпи, нічого не терпи.
На іншій висоті переживи,
Запасний вихід навстіж відчини
І не дивись в пусті листи
Але пиши, все ще пиши.
Перезимуй це літо без жаги,
Бо кожен спогад – це не ми,
уже не «ми».
Кожен вірш має унікальний набір літер. Тому його можна зообразити і у вигляді унікального малюнку.
Таке зображення є еспериментом, інновацією - спробою візуалізувати мову. Не несе жодного навантаження окрім есстетичного і є спробою глянути на звичні речі під новим кутом.
Малюнок будується за такими правилами:
- Кожній букві відповідає коло.
- Розмір такого кола залежить від позиції букви в алфавіті. Тобто якщо розмістити їх в такому порядку (спочатку маленькі, а потім великі): а, б, в,...я, А, Б, ..., Я то "а" маленьке буде мати номер 1, "б" - номер 2, ... "я" - номер 33, "A" - номер 34, ... "Я" - номер 66.
- Приклад: "а" маленька буде зображена у вигляді кола з радіусом 1. "б" маленьке буде зображене у вигляді кола з радіусом 2. "Я" велика буде зображена колом з радіусом 66.
- Кожному розділовому знаку відповідає ромб. Він однакового розміру для всіх знаків.
- Колір для літер та знаків вибирається випадковим чином.