ніби вже й не осінь, щоб штовхати листя
Назад до віршів
ніби вже й не осінь, щоб штовхати листя
не зима, щоб сніг
на очах щезав
не весна, бо ти
затулив обличчя
знаєш, краще опусти рукав…
я уже не бачу хто ти і наскільки
що їси до чаю й просто – що їси
я ще досі маю твої старі мірки
я ще досі знаю, що колишній ти
розчинився в часі дощового ранку
зник у сірій масі, всі сліди затер
я тебе шукала
там, позад фіранки
я тебе шукала… потім
а тепер
я вдягаю твій найтепліший светр
засинаю в нім найсолодшим сном
так ти стаєш ближче хоч на міліметр
моїм чистим морем, а я – твоїм дном.
Кожен вірш має унікальний набір літер. Тому його можна зообразити і у вигляді унікального малюнку.
Таке зображення є еспериментом, інновацією - спробою візуалізувати мову. Не несе жодного навантаження окрім есстетичного і є спробою глянути на звичні речі під новим кутом.
Малюнок будується за такими правилами:
- Кожній букві відповідає коло.
- Розмір такого кола залежить від позиції букви в алфавіті. Тобто якщо розмістити їх в такому порядку (спочатку маленькі, а потім великі): а, б, в,...я, А, Б, ..., Я то "а" маленьке буде мати номер 1, "б" - номер 2, ... "я" - номер 33, "A" - номер 34, ... "Я" - номер 66.
- Приклад: "а" маленька буде зображена у вигляді кола з радіусом 1. "б" маленьке буде зображене у вигляді кола з радіусом 2. "Я" велика буде зображена колом з радіусом 66.
- Кожному розділовому знаку відповідає ромб. Він однакового розміру для всіх знаків.
- Колір для літер та знаків вибирається випадковим чином.