Речей, про які ми мовчимо, стає дедалі більше
речей, про які ми мовчимо, стає дедалі більше
слів, які треба ковтати, уже не злічити
ми тут стоїмо, ми дивимось повз один одного
й над нашими головами пролітають птахи
невинні, як діти
а ми стоїмо і вуста не ворушаться,
легені тремтять від кожного вдиху і видиху
я не поспішаю – не хочу сполохати
твою таємничість, незламність і витримку
і ми стоїмо, і в моменти такі
я вбиваю в собі непідвладну підступну істерику
мені не потрібен цей вдаваний сміх
мені не потрібні ці напади ревнощів
і ми мовчимо, і ніхто цю межу більше не переступить
будуть лити дощі, буде падати сніг
замерзатимуть ріки, скрипітимуть двері
а ми рот на замок, до зізнання ще крок
та хай краще лежить на папері
скільки ще, скажи, днів я стоятиму тут
біля твого плеча і боятимусь глянути в очі
скільки ще, скажи, слів вириватимуться, наче кулі, на волю
я так довго мовчу, хоч насправді люблю тебе більше щоразу
а бажання про це розказати
схоже на спрагу.
Кожен вірш має унікальний набір літер. Тому його можна зообразити і у вигляді унікального малюнку.
Таке зображення є еспериментом, інновацією - спробою візуалізувати мову. Не несе жодного навантаження окрім есстетичного і є спробою глянути на звичні речі під новим кутом.
Малюнок будується за такими правилами:
- Кожній букві відповідає коло.
- Розмір такого кола залежить від позиції букви в алфавіті. Тобто якщо розмістити їх в такому порядку (спочатку маленькі, а потім великі): а, б, в,...я, А, Б, ..., Я то "а" маленьке буде мати номер 1, "б" - номер 2, ... "я" - номер 33, "A" - номер 34, ... "Я" - номер 66.
- Приклад: "а" маленька буде зображена у вигляді кола з радіусом 1. "б" маленьке буде зображене у вигляді кола з радіусом 2. "Я" велика буде зображена колом з радіусом 66.
- Кожному розділовому знаку відповідає ромб. Він однакового розміру для всіх знаків.
- Колір для літер та знаків вибирається випадковим чином.