Речей, про які ми мовчимо, стає дедалі більше

Назад до віршів

речей, про які ми мовчимо, стає дедалі більше
слів, які треба ковтати, уже не злічити
ми тут стоїмо, ми дивимось повз один одного
й над нашими головами пролітають птахи
невинні, як діти
а ми стоїмо і вуста не ворушаться,
легені тремтять від кожного вдиху і видиху
я не поспішаю – не хочу сполохати
твою таємничість, незламність і витримку
і ми стоїмо, і в моменти такі
я вбиваю в собі непідвладну підступну істерику
мені не потрібен цей вдаваний сміх
мені не потрібні ці напади ревнощів
і ми мовчимо, і ніхто цю межу більше не переступить
будуть лити дощі, буде падати сніг
замерзатимуть ріки, скрипітимуть двері
а ми рот на замок, до зізнання ще крок
та хай краще лежить на папері
скільки ще, скажи, днів я стоятиму тут
біля твого плеча і боятимусь глянути в очі
скільки ще, скажи, слів вириватимуться, наче кулі, на волю
я так довго мовчу, хоч насправді люблю тебе більше щоразу
а бажання про це розказати
схоже на спрагу.

Кожен вірш має унікальний набір літер. Тому його можна зообразити і у вигляді унікального малюнку.

Таке зображення є еспериментом, інновацією - спробою візуалізувати мову. Не несе жодного навантаження окрім есстетичного і є спробою глянути на звичні речі під новим кутом.

Малюнок будується за такими правилами:

  • Кожній букві відповідає коло.
  • Розмір такого кола залежить від позиції букви в алфавіті. Тобто якщо розмістити їх в такому порядку (спочатку маленькі, а потім великі): а, б, в,...я, А, Б, ..., Я то "а" маленьке буде мати номер 1, "б" - номер 2, ... "я" - номер 33, "A" - номер 34, ... "Я" - номер 66.
  • Приклад: "а" маленька буде зображена у вигляді кола з радіусом 1. "б" маленьке буде зображене у вигляді кола з радіусом 2. "Я" велика буде зображена колом з радіусом 66.
  • Кожному розділовому знаку відповідає ромб. Він однакового розміру для всіх знаків.
  • Колір для літер та знаків вибирається випадковим чином.