Того, що ми маємо – завжди замало
Назад до віршів
коли я була на відстані подиху
й забувши усе, що напам’ять знала
пірнала в твій світ з головою й ти згоден був,
щоб я вище неба з тобою літала.
коли я була на відстані нігтя
ніжно стискала твої зап’ястя
ти витягав з мене правди вістря
і говорив, що не в цьому щастя.
коли я була на відстані дотику
і цілувала твої зимні руки
ти не приховував страху й подиву
мене провокуючи на нові муки.
коли я була – ти стирав відстані
їх взагалі тоді не існувало
та залишалась незмінною істина –
того, що ми маємо – завжди замало.
Кожен вірш має унікальний набір літер. Тому його можна зообразити і у вигляді унікального малюнку.
Таке зображення є еспериментом, інновацією - спробою візуалізувати мову. Не несе жодного навантаження окрім есстетичного і є спробою глянути на звичні речі під новим кутом.
Малюнок будується за такими правилами:
- Кожній букві відповідає коло.
- Розмір такого кола залежить від позиції букви в алфавіті. Тобто якщо розмістити їх в такому порядку (спочатку маленькі, а потім великі): а, б, в,...я, А, Б, ..., Я то "а" маленьке буде мати номер 1, "б" - номер 2, ... "я" - номер 33, "A" - номер 34, ... "Я" - номер 66.
- Приклад: "а" маленька буде зображена у вигляді кола з радіусом 1. "б" маленьке буде зображене у вигляді кола з радіусом 2. "Я" велика буде зображена колом з радіусом 66.
- Кожному розділовому знаку відповідає ромб. Він однакового розміру для всіх знаків.
- Колір для літер та знаків вибирається випадковим чином.