ти дивишся в очі, а потім виходиш на іншій зупинці
ти дивишся в очі, а потім виходиш на іншій зупинці.
я їду ще трохи, перебираючи в голові
усі імена, які, як на мене, тобі пасували б найбільше
той місяць і рік, коли би ти міг народитись
тих кілька дівчат, що ночами і днями снитись
не перестають.
або ти просто не дозволяєш
їм тихо піти і усе зволікаєш
бо хтозна який ти.
ти лише раз подивився в очі на спільнім маршруті –
нічого більше.
я навіть не знаю, чи любиш ти дощ
чи дешеве віскі чи чув про Ніцше
який твій улюблений футболіст
й що ховаєш на верхній полиці над телевізором
чи ходиш до церкви про свято й раз в рік
навідуєшся до рідні
бас в тебе чи баритон
які в тебе фобії комплекси вади
чи вмієш давати з усім собі раду
бо хтозна який ти
ти просто виходиш на іншій зупинці
до того залишивши слід у зіницях
щоб потім у них розглядаючи інших
впізнала тебе в незнайомих лицях.
Кожен вірш має унікальний набір літер. Тому його можна зообразити і у вигляді унікального малюнку.
Таке зображення є еспериментом, інновацією - спробою візуалізувати мову. Не несе жодного навантаження окрім есстетичного і є спробою глянути на звичні речі під новим кутом.
Малюнок будується за такими правилами:
- Кожній букві відповідає коло.
- Розмір такого кола залежить від позиції букви в алфавіті. Тобто якщо розмістити їх в такому порядку (спочатку маленькі, а потім великі): а, б, в,...я, А, Б, ..., Я то "а" маленьке буде мати номер 1, "б" - номер 2, ... "я" - номер 33, "A" - номер 34, ... "Я" - номер 66.
- Приклад: "а" маленька буде зображена у вигляді кола з радіусом 1. "б" маленьке буде зображене у вигляді кола з радіусом 2. "Я" велика буде зображена колом з радіусом 66.
- Кожному розділовому знаку відповідає ромб. Він однакового розміру для всіх знаків.
- Колір для літер та знаків вибирається випадковим чином.