Ти мене зовсім не знаєш
ти мене зовсім не знаєш
всі твої тихі “привіт” досі майже нічого не значать
а я тебе бачу – і руки в піт
а я тебе бачу і прагну затриматись
трохи надовше,
у цій хвилині, у цій кімнаті…
у твоїх очах, де щоразу так вільно!
хочеш, я туди пташкою раптом на мить залечу?!
якщо відпускатимеш,
відпускай п о в і л ь н о
попросиш залишитись – я не втечу.
так жаль, але
ти мене зовсім не знаєш
не надто багато розкажуть
сухі інстаграмні фото
а я тебе бачу – й здогадуюсь, хто ти
а я тебе бачу і я не проти
зробити тисячу кроків назустріч
як тільки кивнеш головою..
якщо тобі все ж під силу
дізнатися: хто я.
Кожен вірш має унікальний набір літер. Тому його можна зообразити і у вигляді унікального малюнку.
Таке зображення є еспериментом, інновацією - спробою візуалізувати мову. Не несе жодного навантаження окрім есстетичного і є спробою глянути на звичні речі під новим кутом.
Малюнок будується за такими правилами:
- Кожній букві відповідає коло.
- Розмір такого кола залежить від позиції букви в алфавіті. Тобто якщо розмістити їх в такому порядку (спочатку маленькі, а потім великі): а, б, в,...я, А, Б, ..., Я то "а" маленьке буде мати номер 1, "б" - номер 2, ... "я" - номер 33, "A" - номер 34, ... "Я" - номер 66.
- Приклад: "а" маленька буде зображена у вигляді кола з радіусом 1. "б" маленьке буде зображене у вигляді кола з радіусом 2. "Я" велика буде зображена колом з радіусом 66.
- Кожному розділовому знаку відповідає ромб. Він однакового розміру для всіх знаків.
- Колір для літер та знаків вибирається випадковим чином.