Вміти не хочу любити тебе
знаєш, іди…
забирайся геть
чути не хочу. бачити. знати
напам’ять твій тон чи твій колір очей
всі тихі закінчення й гучні початки
вміти не хочу любити тебе
мати не хочу шрамів чи цяток
які ти залишив десь вище грудей
бо замість правди давав лише взятки
чути не хочу твій голос вві сні
мати у шафі твої краватки
знати не хочу ти міг чи не міг
усно ділити слова й десятки
вірити хочу, але, щоб без меж
кожному подиху чи кожній ласці
що розчиняються вічно десь
поміж ночей у холодній пастці.
мабуть, не варто тримати в руці
наші серця – вони й так роздерті
марити спокоєм у ці дні –
дико й даремно, хоча й відверто:
я не тримаю тебе, але все ж
бачу щодня у ранковій росі
тому, якщо ти таки підеш
я потону у своїй с а м о т н о с т і.
Кожен вірш має унікальний набір літер. Тому його можна зообразити і у вигляді унікального малюнку.
Таке зображення є еспериментом, інновацією - спробою візуалізувати мову. Не несе жодного навантаження окрім есстетичного і є спробою глянути на звичні речі під новим кутом.
Малюнок будується за такими правилами:
- Кожній букві відповідає коло.
- Розмір такого кола залежить від позиції букви в алфавіті. Тобто якщо розмістити їх в такому порядку (спочатку маленькі, а потім великі): а, б, в,...я, А, Б, ..., Я то "а" маленьке буде мати номер 1, "б" - номер 2, ... "я" - номер 33, "A" - номер 34, ... "Я" - номер 66.
- Приклад: "а" маленька буде зображена у вигляді кола з радіусом 1. "б" маленьке буде зображене у вигляді кола з радіусом 2. "Я" велика буде зображена колом з радіусом 66.
- Кожному розділовому знаку відповідає ромб. Він однакового розміру для всіх знаків.
- Колір для літер та знаків вибирається випадковим чином.