Я не хотіла це казати
а поки я на роздоріжжі
стою і думаю, куди звернути,
ти ухиляєшся від вітру,
який почав нестримно дути
у наші вежі, скелі, стіни
у наші сни, серця і тіні
десь поміж нігтів, поміж пальців
поміж волосся вдень і вранці,
бо все для тебе надто просто
навіть мої складні етюди
ти виставляєш вмить на посміх
а я стискаю сум у грудях.
ти думаєш, що треба просто знати
моє ім’я чи кілька моїх звичок
мене чи слід мій доганяти
між інтервалом електричок.
ти думаєш, що треба лиш мовчати
як я просила – просто бути…
мої тривоги оминати,
щось пам’ятати, щось – забути.
я не хотіла це казати,
але ковтнути теж не можу.
якщо ти хочеш мене мати,
зроби усе.
я допоможу.
Кожен вірш має унікальний набір літер. Тому його можна зообразити і у вигляді унікального малюнку.
Таке зображення є еспериментом, інновацією - спробою візуалізувати мову. Не несе жодного навантаження окрім есстетичного і є спробою глянути на звичні речі під новим кутом.
Малюнок будується за такими правилами:
- Кожній букві відповідає коло.
- Розмір такого кола залежить від позиції букви в алфавіті. Тобто якщо розмістити їх в такому порядку (спочатку маленькі, а потім великі): а, б, в,...я, А, Б, ..., Я то "а" маленьке буде мати номер 1, "б" - номер 2, ... "я" - номер 33, "A" - номер 34, ... "Я" - номер 66.
- Приклад: "а" маленька буде зображена у вигляді кола з радіусом 1. "б" маленьке буде зображене у вигляді кола з радіусом 2. "Я" велика буде зображена колом з радіусом 66.
- Кожному розділовому знаку відповідає ромб. Він однакового розміру для всіх знаків.
- Колір для літер та знаків вибирається випадковим чином.