Я, здається, вдихаю цю музику,
я, здається, вдихаю цю музику,
що так просякла тобою, як вічність
й дивлюся мовчки спідлоба на небо,
що сіє запахи твого волосся…
знай, це повітря настільки вже рідне, що навіть не бісить
звична відсутність тебе й ця зима холодна.
я, здається, не сплю – просто марю густою безоднею ночі
й сни ті, що все-таки сняться, вимотують більше,
ніж будні важкі…
і ці вітри… тебе то приносять то знову надовго відносять
і ці мости, і ці двері, замки, ключі й світло – давно не мої.
я, здається, люблю твої руки і твій нерізкий
сигаретний присмак
ти не палиш багато, але не палити не можеш на жаль
я обіймаю тебе своїм поглядом й зовсім на тебе не тисну
знай, в мене вдома завжди твій улюблений чай.
Кожен вірш має унікальний набір літер. Тому його можна зообразити і у вигляді унікального малюнку.
Таке зображення є еспериментом, інновацією - спробою візуалізувати мову. Не несе жодного навантаження окрім есстетичного і є спробою глянути на звичні речі під новим кутом.
Малюнок будується за такими правилами:
- Кожній букві відповідає коло.
- Розмір такого кола залежить від позиції букви в алфавіті. Тобто якщо розмістити їх в такому порядку (спочатку маленькі, а потім великі): а, б, в,...я, А, Б, ..., Я то "а" маленьке буде мати номер 1, "б" - номер 2, ... "я" - номер 33, "A" - номер 34, ... "Я" - номер 66.
- Приклад: "а" маленька буде зображена у вигляді кола з радіусом 1. "б" маленьке буде зображене у вигляді кола з радіусом 2. "Я" велика буде зображена колом з радіусом 66.
- Кожному розділовому знаку відповідає ромб. Він однакового розміру для всіх знаків.
- Колір для літер та знаків вибирається випадковим чином.