я така дуже твоя
я така дуже тобою
щойно зігріта, та досі стою, де мете
і спантеличена…

моє серце б’ється по-твоєму
хочеш, ми навіть ставки подвоїмо
разом зіграємо в ігри дорослі
я відгадаю твій запах наосліп…

не засинай без мене.
тепло в простирадлах остиглих
не відкладай між ребра
в гнізда птахів сизокрилих…

тримай мене
хоч я і сама тримаюсь.
і повертай мене щоночі у свої сни
чекай мене…

запах зими в перемішку з твоїм
в’ївся в мої перестуджені будні
я протестую.
не сплю і не їм…

я віддана тобі до спотикання
до сліз, до крайнощів, до тишини
коли зриваю голос від мовчання,
коли проходжу часто там, де ти…

а давай зими не буде.
а давай ми з тобою зробимо так,
щоб без снігу і без простуди,
без заторів і слів невпопад…

я думаю про тебе надто багато.
стільки не можна. не можна поки.
і хоч неспроможна про це розказати
тобі. чи усім, хто стоїть навпроти…

подужай мене.
тобі на це вистачить сили
й хоч інші тебе про таке не просили
я знаю ти зможеш мене вгамувати…

я зачекаю тебе на пристані
знаю, ти схочеш, та не прийдеш
потяг різкий, ненаситно-розхристаний
ти все ж приборкаєш і відкладеш…