Пройшло два місяці. Здається, я трохи вбулася і почала почуватися набагато впевненіше. Мексиканці дуже привітні і доброзичливі люди, завжди готові допомогти й про цю допомогу не обов’язково просити – пропонують самі.

Вони і різні, і схожі водночас. Вкотре переконуюсь, що соціотипи майже не залежать від раси чи національності, хоча спочатку дивувалася, коли доводилось співпрацювати з людьми достоту схожими із моїми українськими друзями.

Проте, досі не можу зрозуміти, які в них цінності. Як на мене, більшості тут важливо ситно поїсти, досхочу набалакатися і добре повеселитися. Я не знаю, добре це чи погано. Це лише спостереження.

Але важливо ось що – всіх їх об’єднує чарівне слово «завтра». Якщо ти робиш щось сьогодні: починаєш якесь діло і доводиш його до кінця ЦЬОГО ж дня – ти точно не мексиканець! Тож, якщо ти іноземець, живеш і працюєш у Мексиці – розчарування неминуче. Твоя справа рухатиметься, як слимак, а пришвидшити процес ти зможеш тільки за допомогою ненормативною лексики.  Кажуть, мати бізнес тут дуже складно. Кажуть, зробити тут щось швидко – взагалі нереально. З цим і доводиться іноді боротися, а іноді миритися.

Хочу в Україну. З кожним днем все більше. Також все більше усвідомлюю, як нам, українцям, пощастило! Ми можемо бачити чотири чудові пори року – не просто відрізняти по назвах сезони, а спостерігати такі неймовірно прекрасні зміни в природі. Чого тільки варта весняна гроза чи осінній листопад! Тут люди ніколи не бачили снігу! Ніколи. Вони не знають, що таке мороз і не уявляють, як позначка термометра може бути нижче нуля…

Вони зізнаються, що купують теплий одяг, бо їхня зима (це як наш вересень!) теж холодна. В такі моменти згадується анекдот, коли запитують студента з Африки, як йому жити в Україні. А він відповідає: «та зима, що зелена ще нормальна, а та, що біла – ну дуже холодна.»

Не пригадую, чи писала, але довкола Гвадалахари - надзвичайно красиві гори. Є місця, з яких їх чудово видно!

А тепер трішки про те, де ми були  і що бачили.

Почну з мексиканського Сан-Франциско! ))
Тут є село з такою назвою.

От питає тебе хтось:
- Де живеш?

а ти відповідаєш:

- В Сан-Франциско.

Що мене вразило – це зоопарк! Я такого великого і цікавого ще в житті не бачила. Направду, це дуже круто: годувати жирафу з руки, дражнити зосередженого гепарда, чекати поки білий ведмідь прокинеться зі сплячки, проїжджати на підйомнику над левами, тиграми, крокодилами, слонами, оленями, зубрами і молитися, щоб не впасти їм, як щастя, на голову – так, це дуже круто!

Ось такого жовто-блакитного папугу, мабуть, мріє мати кожен українець у себе вдома....

Щоб побачити кенгуру, потрібно іти за особливими вказівниками))

Наступне - парк "Colomos"! Це просто фантастика. В одній його частині - справжній ліс. Там багато бігових доріжок, але не дуже людно.
Зате, там можна побачити отакі коренасті дерева!

В іншій частині - просто казкова місцина - Японський парк! Ввійшовши туди, здається, потрапляєш у казку. Низенькі деревця із закрученими тонкими гілками, маленькі ставочки переповнені красивими різнокольоровими рибками і черепашками, вузенькі місточки, з яких дітки кидають їжу для водяних мешканців, сірі білки, які самі просяться тобі на руки - все там таке чудове і справжнє...

Я знаю, що  вже не раз писала про кактуси, але вкотре скажу - вони тут неймовірні!

і їх тут так багато....

Знайшли ринок антикваріату – чимало цікавих мексиканських речей, які просто не можуть не привернути увагу. Щоправда, як завжди, дорогих…

Тут вже починають активно готуватися до новорічно-різдвяних свят. У багатьох супермаркетах вже стоять ялинки і скрізь продаються різноманітні святкові прикраси. Я щось не в курсі – у нас теж?

Суші.

Суші тут найсмачніші в світі! Без перебільшень!

Скоро переїжджаємо в новий офіс.
Встигли вже побувати на даху будівлі.
Вирішили, що там і працюватимемо! ))

Вперше в житті побували на океані.

Відчуття неймовірні!

І хоч ми добряче обгоріли після цієї поїздки, я, сказати по правда, тільки те й роблю, що чекаю дня, коли ми знову вирушимо на океан!