2014-ий став для мене роком переїздів, відкриттів та великих змін. Таких, про які я навіть не могла здогадуватись, таких, про які я навіть не мріяла...

Почався він із пропозиції руки і серця коханого чоловіка... Несподіванішого початку годі було й чекати, оскільки ми тільки-но зійшлися після року розлуки. Я розуміла, що моя позитивна відповідь, змінить все моє життя. Але хто ж міг подумати, що настільки?!

В кінці січня я своїми руками написала заяву на звільнення з улюбленої роботи – роботи, яка до того була всім моїм життям,  тож на якийсь момент здалося, що втратила все. І поїхала додому – в Ковалівку, на Тернопільщину.

У лютому переїхала в Київ. Моє життя помістилося у дві великі валізи, які я успішно перевезла у столицю.

Кактуси теж перевезла і книги.

З того періоду найбільше згадую Майдан і наші вічнозимні руки на Хрещатику.

За зиму прочитала багато книг, написала десятки нових віршів та пісень і подивилася всі сезони «Теорії брехні», так що тепер я, мабуть, спец по виявленню обману.

У березні я почала жити дітьми - цілими днями допомагала тітці з малечею, яка жила по сусідству.

Так що і в дитячих справах я трохи знаюся.

У квітні вирішила готувати свою першу збірку до видання - то був рік з того часу, як почала писати вірші.

У травні – на день свого Ангела  - отримала посилку із видавництва «Книги 21 століття» з кількома сотнями примірників збірки поезій "Якби ти просто був".

У червні вийшла заміж – розписалися з чоловіком у Києві.

Кілька днів по тому мала дві чудові презентації своєї книги в рідних Чернівцях та Івано-Франківську.

У липні ми повінчалися у Чернівцях і відсвяткували весілля.

27.07 – стало особливим днем у нашому житті.

Через 4 дні вирушили у весільну подорож Європою. Я вперше побувала за кордоном. Вперше відвідала Польщу, Німеччину, Чехію та Францію. Вперше побачила Ейфелеву вежу та Діснейленд, вперше плавала у Ла-Манші  і пила чеське пиво. Вперше відсвяткувала свій день народження не вдома, а в Празі – пила вино і плила на човнику під знаменитим мостом, до того загадавши цілу купу бажань на ньому.

Повернувшись із подорожі, ми отримали пропозицію поїхати в Мексику на півроку. Тож, наступного дня, затаївши подих, пішли отримувати американську візу на 10 років. Отримали.

Потім купили цілу купу паперових коробок і спакували туди усі речі, залишивши тільки найнеобхідніше.

Наприкінці серпня я вперше сіла у літак і за один день тричі піднялася в небо й тричі приземлилася. Ми летіли 20 годин, з пересадками. В літаку з Мюнхена до Хьюстона я вперше подивилася фільм англійською мовою і здивувалася, чому досі цього не робила – усе зрозуміло.

У вересні почала вчити іспанську, бо, як виявилося, знати англійську – мало. А якщо ти живеш у Мексиці – дуже мало.

Дізналася, що таке такоси, дощовий сезон, шалена спека, гігантські таргани, жуки, маріачі, обов'язкові чайові, «маньяна», фрукти з перцем чилі,  тортія, безкінчені черепи, текіла, агава, банани чіко та відсутність правил дорожнього руху.

Вперше проходила співбесіду англійською у дуже строгого роботодавця. Пройшла.

У жовтні вперше побувала на океані.

У листопаді - вдруге.

Вперше плавала на дошці для серфінгу та в каяку.

Вперше в житті була дуже чорною від засмаги.

Вперше танцювала бачату, вперше відчула, що таке різниця у часі 8 годин та відсутність осені і зими.

У грудні замовляла суші додому з доставкою іспанською мовою.

Словом, смішно перелічувати, бо таке враження, що усе цього року було вперше.

Він був особливим, неповторним. Багато в чому важким. І те, що пригнічувало чи засмучувало, теж мало свою роль.

Цей рік був повчальним. Я змінилася і змінилося моє ставлення до всього.

Приємно згадувати. Приємно аналізувати.
Життя насичене та кольорове.

І коли ми відмовляємося від старого, комфортного чи звичного, отримуємо натомість багато нового й цікавого.

Відважність і наполегливість відкривають небачені горизонти.
В цьому весь смак мого 2014-го...