Оскільки снігу в Мексиці немає, холодної погоди тут не знайти, ми вирішили вирушити на пошуки ще більшої і ще нестерпнішої спеки, яка, як не дивно, сама нас зустріла із широкими обіймами на таємничому півострові Юкатан.
Пригадую, як тільки-но ми приїхали в цю країну, нас дуже манив той півострів, бо все цікаве - всі піраміди і сеноти, всі підземні річки і «найкращі у світі пляжі», руїни Майя і самі Майя були там.
Однак, глянувши на карту, ми побачили чималий кілометраж, тому вирішили відкласти мрії про пригоди на «кращі часи».
На щастя, такі часи не забарилися, тож ми нашвидкуруч зібрали валізу і полетіли відкривати для себе щось нове.
Півострів Юкатан відокремлює Мексиканську затоку від Карибського моря, його площа приблизно 180 тисяч кілометрів квадратних. Лише північ півострова займають мексиканські штати, південь належить двом іншим державам.
Слово «Юкатан» із мови майя означає «ми вас не розуміємо» - саме так відповіли корінні жителі цього півострова першим європейцям, які дісталися побережжя, і запитали: «Як називається ця земля?».
Виявляється, нащадки майя ще досі живуть там. Ось як можна їх ідентифікувати: низькі за зростом (чоловіки 150 см, жінки – 140 см), у них кругла голова і майже відсутня шия (таке враження, що голова сидить на плечах), вузькі очі (власне, цим і підтверджується гіпотеза про те, що вони прийшли з Азії), бурий або мідний колір шкіри, чорне гладке волосся, широкі плечі та м’язисті ноги. Більшість із них досі спілкуються мовою майя. Ми теж вивчили кілька фраз, аби почуватися впевненіше. Ось наприклад, «доброго дня» перекладається як «маа лоо кін», «дякую» - «хач ботік».
Жителі Юкатану знають іспанську та англійську – володіння цими мовами дозволяє їм заробляти немалі гроші, оскільки наплив туристів-іноземців величезний, а сезон там - круглорічно.
Я багато розповідаю про майя, бо цікавлюся їхньою історією та культурою.
Під час подорожі ми почули десятки цікавих розповідей від екскурсоводів, побували у закинутих містах-цивілізаціях майя та спілкувалися із їхніми нащадками.
Майя будували величезні кам’яні міста, найвідомішим із яких є Чічен-Іца.
Саме туди ми поїхали в один із перших днів перебування на Юкатані.
Головною пам'яткою Чічен-Іца є піраміда майя Кукулькан. Її ще називають "Ель-Кастильо", що в перекладі з іспанської означає "замок".
Висота піраміди - 25 метрів, на верхньому майданчику розташований храм.
До вершини піраміди із чотирьох сторін прокладені сходи. Вони поділені на 18 частин, кожна з яких відповідає місяцю року (в календарі майя було 18 місяців). Кожні сходи складаються з 91 щаблинки. Якщо число щаблинок помножити на кількість сходів (4) і розглядати платформу на вершині піраміди, на якій стоїть храм, як ще одну сходинку, то одержуємо 91 х 4 + 1 = 365 кількість днів у році. Ці цифри — зовсім не випадковий збіг -майя поклали в основу побудови піраміди календарний принцип.
Двічі на рік, у дні весняного й осіннього рівнодення, на піраміді виникає особливий візуальний ефект. Тисячі людей збираються, щоб побачити в чітко визначений час на щаблях північних сходів із трикутників світла й тіні зображення гігантського Священного Змія, що повільно сповзає до підніжжя піраміди...
Ось такі цікаві звуки виникають, якщо гучно плескати в долоні...
Знамените місто Chichen-Itza було засноване в 5-6 ст. н.е. Воно відразу ж стало центром території Юкатана: політичним, релігійним, культурним. Кажуть, в місті постійно проживало від 20 до 30 тисяч жителів. Незліченна кількість паломників та торговців щорічно відвідувала це поселення. Завдяки двом великим джерелам чистої води, що не пересихали протягом усього року, Чічен-Іца стала наймогутнішим містом майя.
Кілька років тому люди могли вільно сходити на вершину піраміди. Але світ не без вандалів. Кажуть, що туристи почали вишкрабувати свої імена та назви міст на каменях, а ще робити там всякі непристойні речі, які не сподобалися б творцям піраміди. Тож відтоді - зась.
Розповідають, що майя грали в особливий футбол.
Гра мала ритуальний характер, пов'язаний із жертвоприношенням. Гравцям команди, яка програла, або її капітану, судилося померти. Тож гра була і боротьбою за виживання.
У футбол грали, використовуючи важкий каучуковий м'яч, вага якого сягала 4 кілограмів. Удар таким м'ячем у деяких випадках міг сильно поранити, а то й вбити людину, тому гравці мали спеціальні спорядження, які надійно захищали тіло. Цікаво, що відбивати м'яч можна було ЛИШЕ бедром. Задіювати інші частини тіла, було суворо заборонено. Забити гол потрібно було в маленьке кільце, яке висіло високо над головами гравців. Команда, яка влучила першою, вважалася переможницею.
Ось так виглядає стадіон майя у Чічен-Інці в наші дні.
Існує цікава гіпотеза, чому майя "зникли".
Виявляється, носіями знань у них були лише "обрані".
Ще при народженні їх одразу ж відділяли від решти дітей і штучно робили "іншими" спочатку за фізичними ознаками (яйцеподібний череп та втиснутий у середину ніс). Потім саме таким дітям старійшини майя передавали усі свої знання та спостереження, а ті відповідно - наступному підростаючому поколінню. Але настав час страшної посухи, а люди вірили, що якщо принести у жертву когось із населення, через кілька днів випаде дощ. Вбиваючи неосвічене населення, результату вони не помітили. Тож вирішили принести в жертву когось із носіїв знань. Втім, дощу все одно не було. А носіїів ставало все менше і менше аж поки не принесли в жертву останнього, який помер разом із найціннішими знаннями майя.
Уряд Мексики викупив ділянку землі в 83 га, на яких розташоване місто Чічен-Іца, з метою його збереження. Це одна з головних визначних пам’яток країни, визнана ЮНЕСКО об’єктом світової спадщини. У 2007 році місто визнали одним і нових семи чудес світу.
Ось цей юний хлопчина, який продавав сувеніри неподалік від піраміди, зупинив нас і усіма можливими і неможливими способами вмовляв продати йому жовту кепку, яка ще кілька хвилин до того, як ми зробили фото, була на голові мого чоловіка.
На ній був напис "Sorry, Mom! Estoy en Riviera Maya en Yucatan!"
За цю кепку він запропонував найбільше своє багатство - великий кольоровий календар майя.
Як бачите, обмін пройшов успішно.
До речі, вартість календаря втричі більша за вартість кепки. Нам вона теж дуже подобалася, тож вже наступного дня ми купили ще одну таку.
Таким був перший день. Завершився він у гамаку.
п.с. Про інші цікаві місця на Юкатані, які ми встигли відвідати від час мексиканської відпустки, напишу детально у наступному пості.
