Вона прийшла додому зранку. Навпомацки ввійшла у темну кімнату і не вмикала світло, аби не розбудити сусідку. Пересунувши червоний квадрат на календарі вперед, зловила себе на думці, що зустріла цей день, мабуть, краще, ніж Новий рік. Гаяти час не хотіла і не могла – склала речі в сумку і поспішила на ранковий рейс додому.
Вільних місць не було. Стояти довелось півдороги, аж до пересадки – далі і сиділося, і навіть спалося. І якщо зазвичай дорога здавалася страшенно довгою, на цей раз – вона не розуміла, скільки часу їхала і де знаходилася в конкретний момент – від того ставало смішно і добре. Та й не тільки від того…

Привіт, мій хороший.
Сьогодні тепло. Вночі снігу не було, а зараз – відлига. Нагадує березень, хоч весною ще й не пахне. Погода обманює природу і, здається, за мить усе довкола розцвіте, як і в моєму серці…