Лист

Назад до прози
Лист

Привіт, мій хороший.
Сьогодні тепло. Вночі снігу не було, а зараз – відлига. Нагадує березень, хоч весною ще й не пахне. Погода обманює природу і, здається, за мить усе довкола розцвіте, як і в моєму серці.
Пишу тобі… Одному, єдиному, неповторному. Пишу завбачливо і квапливо, аби не спізнитись. Я наче нікуди й не поспішаю, та краще заздалегідь тобі напишу – ти ж любиш читати мої листи. Потім так само квапишся відписати, щоб я не відчувала дефіциту твого красномовства. Навіть, коли тебе немає поруч, з твоїми листами я ніколи не почуваюся самотньою – спасибі.
Я хотіла тобі сказати, що наша зустріч не була випадковою. Хтось із нас або знав про неї, або ж дуже її чекав. Мабуть, то був ти…
Ти знав, що я люблю літати й тому подарував мені крила – гарні великі зручні. Та це було так давно. Тепер я відкрию тобі одну таємницю: ці крила – вони чарівні, вони не зношуються і не кошлатяться, підходять до будь-якого наряду і в будь-яку пору року.
Я люблю тебе! Казала?! Повторююсь. І люблю все, що пов’язане з тобою. Люблю бути вільною, проте прагнути бути Твоєю. Кажу тобі це наче вперше, дещо соромлюсь і ховаю очі, хоч знаю тебе не перший день – даруй…
Ти не такий, як усі – ти вмієш усміхатись і устами, і поглядом. Ти вмієш дивуватись і дивувати, вражати і захоплюватись, цінувати і дорожити, любити і берегти.
Хочеться тобі щоденно дякувати, що ти є у моєму житті і даруєш мені справжню казку, справжнє щастя, справжнє кохання.
Дякую.
P.S. знаєш, а ти прочитаєш цей лист лише через рік після нашого знайомства, яке й досі не відбулося, бо я ще не знайшла тебе… або ти мене.

Залиште коментар

Ім'я (обов'язково)
Email (не буде опублікований) (обов'язково)