я так хочу тебе обійняти
обійняти тебе і втекти…
на пероні лиш руку підняти
і очима тебе провести…

те, що я мала б тобі розказати
видати поглядом, жестом, слізьми
тисячу слів показати на пальцях
чи заховати десь між грудьми…

твоє ім’я на руках писати
і в нічне місто, яке все ще пахне тобою,
нестримно іти, часом бігти,
а потім вертати…

і навіть той нікчемний протяг
хоч це не вітер і не потяг
мене пронизує стрілою
яка вся пахне лиш тобою…

там, де ніжність твоя кашемірова
наче кішка між днів обвивається,
всесвіт мружить зірниці сапфірові
і блакить у їх погляд вливається…

Я б грала тобі на гітарі всю ніч.
І тихо співала, співала, співала…
Від кистей рук аж до передпліч
Свій спокій у тебе вливала…

якби ти просто був
чи тихо собі мовчав
любив солодке, запах дощу і хміль,
я навіть цей одинокий причал…

ти моя буря у склянці води
шторм в океані
вічне цунамі
я знаю всі твої темні ходи…

Твої інтонації
Без імпровізації
Так тиснуть на мене
Нестерпно й шалено…

я називатиму тебе Лу коротко ніжно і делікатно пальцем виводитиму по склу все те, що чула ти неоднократно. я називатиму тебе Лу мило шляхетно і без упину з рук даруватиму теплоту й тільки з тобою ділити малину. я називатиму тебе Лу радісно чисто і непомітно оберігатиму від дощу, кожного дня приноситиму світло. я називатиму тебе […]